На жаль, у сучасному українському суспільстві йде на спад досить цікава та оригінальна ідея буккросингу, яка розповсюдилася по всіх теренах Заходу. Що ж це таке? Цікаве питання. Але не меншої уваги заслуговує те, що в цю ідею хотіли вдихнути життя львівські волонтери, які, на жаль, зазнали краху. І саме одна із них була Олеся Лютенко, яка, працюючи, приділяла чимало часу своїй ідеалізованій мрії. Більше того, були й інші волонтери, а саме: Анджеліка Підхомна, Ольга Перетяткевич та інші. Більшість на добровільних засадах брали участь у реалізації проекту від початку й до кінця. Але виникає питання: ”Чому він не був успішним?” І відповіді на декілька запитань дала Олеся Лютенко, яка була свідком та безпосереднім учасником всіх подій.

- Яку оцінку Вашому проектові Ви даєте?

- На мою думку, ця мрія була занадто ідеалізована, тому що реальність значно відрізняється від фантазій. Так як в нас є “симптом бідного народу”, який показує менталітет людей через їхню думку, що нам усе мало, що все, що лежить без нагляду – можна взяти. Саме через нього наш проект не був успішним.

- На яку цільову аудиторію Ви розраховували?

- Ми розраховували на всіх, а саме: від наймолодших читачів до найстарших. Бо книги, які лежали у наших “благодійних шафах”, були призначені для різних вікових категорій.

- Чи встановили Ви чіткі правила, яких мали б дотримуватися “юзери” Вашого буккросингу?

- Так, єдине важливе правило у нас було: читайте книги і повертайте. На жаль, його не дотримувались. Більше того, наліпки з правилами були розклеєні по всій книжній шафці,тому не побачити їх - було не можливо.

- На скільки популярним був Ваш проект на початках?

- Спочатку, люди не розуміли, що за шафи, з книжками всередині, стоять під відкритим небом. Згодом, коли пройшло 2 тижні, народ усвідомив і почали брати книжки, і почалося наше “зростання”, яке згодом переросло у фініш.

- На Вашу думку,яких саме помилок Ви припустили під час реалізації?

- На мою думку, ми все зробили правильно, бо весь час проводили майстер-класи, дозвілля, читання, цікаві зустрічі з авторами. Так за рахунок цих зустрічей, ми рекламувалися.

- Чи будете пробувати ще раз себе у цій сфері?

- Ні, не буду, тому що цей раз був провальним, який витратив чимало коштів, грошей та зусиль даремно.

І що ж сказати? Досить песимістично забарвлено, проте це є правда. І шановна аудиторія, Ви брали колись участь у цій ідеї, чи ні? Якщо так, то надіюся, що вона принесла Вам, хоч крапельку втіхи, а майбутнім реалізотарам бажаю натхнення на успіхи.

Катерина Клименко (ЛНУ ім.І.Франка)